5-й сонет Пана Шекспiра
СОНЕТИ ПАНА ШЕКСП?РА
(в переклад? Олександра Виженка)
5
Час-чар?вник у творчому екстаз?
Ут?лю? в життя нов? казки.
l в?н же, згодом, наче у образ?,
Геть нищить все на крих?тн? друзки.
Час швидкоплинний золотаве Л?то
Зда? п?д владу люто? Зими;
Зав?? швидко листя соковите
Поб’ють ? вкриють смутком сивини.
Якщо духмян?сть Л?та не замкнути
Обачливо у криштал? ладу, -
Н?коли вже краси не роздобути
Н? за горами, н? в сво?м саду.
Душ?, що встигла той нектар з?брати,
Страху ? болю в?д Зими не знати.
СОНЕТИ ПАНА ШЕКСП?РА
(п?дрядковий переклад Артема Виженка)
5
Час, що сво?ю тенд?тною працею створив
Чар?вний образ, на якому зупиняються погляди,
Поставиться до нього ж як тиран
? те, що зараз вража? красою, втратить ??.
Адже безупинний Час веде л?то
До п?дступно? зими, де занапастить його:
В деревах с?к змерзне ? зникне листя соковите,
Красу сн?г прихова?, довкола пануватиме порожнеча.
Тод?, якщо есенц?я л?та не була збережена
В якост? р?дкого в’язня в полон? скла,
Сила краси ?з нею разом зника?,
Не залишиться н? ??, н? спогад?в про не?:
Але т? кв?ти, як? збережен? у вигляд? есенц??, п?сля зустр?ч? з зимою
Хоча ? втратили св?й зовн?шн?й вигляд,
?хня солодка сутн?сть все ще жива.
№ 5
Those hours, that with gentle work did frame
The lovely gaze where every eye doth dwell
Will play the tyrants to the very same,
And that unfair which fairly doth excel;
For never-resting time leads summer on
To hideous winter and confounds him there,
Sap checked with frost and lusty leaves quite gone,
Beauty o'er-snowed and bareness every where:
Then were not summer's distillation left
A liquid prisoner pent in walls of glass,
Beauty's effect with beauty were bereft,
Nor it nor no remembrance what it was.
But flowers distilled though they with winter meet,
Leese but their show; their substance still lives sweet.
(в переклад? Олександра Виженка)
5
Час-чар?вник у творчому екстаз?
Ут?лю? в життя нов? казки.
l в?н же, згодом, наче у образ?,
Геть нищить все на крих?тн? друзки.
Час швидкоплинний золотаве Л?то
Зда? п?д владу люто? Зими;
Зав?? швидко листя соковите
Поб’ють ? вкриють смутком сивини.
Якщо духмян?сть Л?та не замкнути
Обачливо у криштал? ладу, -
Н?коли вже краси не роздобути
Н? за горами, н? в сво?м саду.
Душ?, що встигла той нектар з?брати,
Страху ? болю в?д Зими не знати.
СОНЕТИ ПАНА ШЕКСП?РА
(п?дрядковий переклад Артема Виженка)
5
Час, що сво?ю тенд?тною працею створив
Чар?вний образ, на якому зупиняються погляди,
Поставиться до нього ж як тиран
? те, що зараз вража? красою, втратить ??.
Адже безупинний Час веде л?то
До п?дступно? зими, де занапастить його:
В деревах с?к змерзне ? зникне листя соковите,
Красу сн?г прихова?, довкола пануватиме порожнеча.
Тод?, якщо есенц?я л?та не була збережена
В якост? р?дкого в’язня в полон? скла,
Сила краси ?з нею разом зника?,
Не залишиться н? ??, н? спогад?в про не?:
Але т? кв?ти, як? збережен? у вигляд? есенц??, п?сля зустр?ч? з зимою
Хоча ? втратили св?й зовн?шн?й вигляд,
?хня солодка сутн?сть все ще жива.
№ 5
Those hours, that with gentle work did frame
The lovely gaze where every eye doth dwell
Will play the tyrants to the very same,
And that unfair which fairly doth excel;
For never-resting time leads summer on
To hideous winter and confounds him there,
Sap checked with frost and lusty leaves quite gone,
Beauty o'er-snowed and bareness every where:
Then were not summer's distillation left
A liquid prisoner pent in walls of glass,
Beauty's effect with beauty were bereft,
Nor it nor no remembrance what it was.
But flowers distilled though they with winter meet,
Leese but their show; their substance still lives sweet.
Метки:
