4-й сонет Пана Шекспiра

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСП?РА
(в переклад? Олександра Виженка)

4

Привабливий мотяго дн?в ясних,
Чому не бережеш багатий спадок?
Природа рясно сипле лиш для тих,
Хто повсякчасно дба? про в?ддарок.

Поводишся, як скнара ? крут?й,
Ховаючи належне передач?.
Не с?ючи, що скажеш по пор?,
Коли ск?нчаться пир?жки ледач??

Чи то с?вач бездарний, чи лихвар -
Так чи ?накше стр?нуться з б?дою.
А ти, п?длеглий Небу господар,
Чим одзв?ту?ш судною порою?

Краса безпл?дна - тл?н ? су?та.
Краса запл?днена - нев’януч? жита.

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСП?РА
(п?дрядковий переклад Артема Виженка)

4

Нав?що ж так марнотратно витрача?ш
На себе спадок сво?? краси?
У спадок Природа не да? н?чого, да? лише в борг,
?, кажучи по правд?, Вона позича? лише тим, хто щедрий;
?ще, прекрасний скупар, нав?що ти витрача?ш так безм?рно
Ту добру красу, даровану тоб?, щоб ти ?? дарував?
Лихвар, який не вм?? здобути для себе зиску, нав?що ж ти розтриньку?ш
Так? незл?ченн? багатства, щоб тоб? не вистачало на життя?
Ведучи торг?влю ?з самим собою,
Ти сам себе таким чином солодко дуриш;
? коли Природа звелить тоб? в?д?йти в ?нший св?т,
Який прийнятний зв?т ти зможеш по соб? залишити?
Твоя невикористана краса ма? бути похована разом з тобою,
А врода, яку використали за життя, вт?литься в твого душоприказника.


№ 4
Unthrifty loveliness, why dost thou spend,
Upon thy self thy beauty's legacy?
Nature's bequest gives nothing, but doth lend,
And being frank she lends to those are free:
Then beauteous niggard why dost thou abuse
The bounteous largess given thee to give?
Profitless usurer why dost thou use
So great a sum of sums yet canst not live?
For having traffic with thy self alone,
Thou of thy self thy sweet self dost deceive:
Then how when nature calls thee to be gone,
What acceptable audit canst thou leave?
Thy unused beauty must be tombed with thee,
Which used lives th' executor to be.