Одинокий в блуканнi своiм



Загляда? у в?кна св?танок,
сонця промен? пестять тебе.
Зав?тав буйний в?тер на ганок
об?рвав лиход?й цв?т з дерев.
Я милуюсь тобою – кохана,
захищатиму мр??, щоб сни
чаруванням натхнення вт?шали
? Любов буде нам до снаги.
Одинокий в блуканн? сво?м
настр?й в?тру в полон нас бере –
тож сумують, мовчать солов’?,
? в душ? залиша?ться щем.

Метки:
Предыдущий: Пранёсся мiма снежань шэрай птушкай
Следующий: Картини з слiв