Незнайомка

О, прекрасна Незнайомко! Я хот?в би запитати,
Де у нас на Укра?н? можна кв?т?в в?дшукати,
Щоб в?д мого погляду закрити –
Красу тако? Афрод?ти?

О, н?, цього не може бути,
Очей красивих не забути!
Кращих, мабуть, вже не знайти,
Бо вс?х на св?т? гарн?ш? вони.

Не бачив я таких очей прекрасних,
О, ск?льки на земл? ?нещасних?,
В?д них ?додолу полягли?,
От тако?, неземно? дивини.

Ти под?бна райськ?й кв?тц?, що дивом зросла на наш?й земл?,
Полярна з?рка, що розводить в мор? корабл?.
Така гарна ? чудова д?вчина,
Прекрасна, н?жна ? ?дина.

Хто я такий? ? як? ц?л? вишукую я?
Все, що мен? потр?бно – це гарна посм?шка твоя.
Музо моя! Я вдячний тоб?,
Якщо щось не так, пробач мен?.


Метки:
Предыдущий: ДЕ ТИ, МОЯ МИЛА СВ ТА?
Следующий: Принцеса