65. У вишневому садочку

У вишневому садочку,
вишня дозр?вала.
Зажот?лось яг?д мен?,
я ?х доставала.

Обломилася гилячка,
но я не упала.
З других г?лок у в?дро,
вишн? я збирала.

От р?шила в?ддихнути,
п?шла ножа взяла.
Стала г?лку ту зр?зать,
щоб вона не звисала.

Не усп?ла опомнитися,
як на землю впала.
Об асвальт висок, кол?но,
я порозбивала.

В Турб?вськ?й больниц?,
ранки т? зашили.
В Липовець направили,
тут вже ? положили.

Стали мене тут л?чить,
уколи давати.
Тяжко Врачам х?рург??,
но життя треба спасати.

Врач з сво?м пац??нтом,
н?жно розмовля?.
В?н уважно переломи,
в людей пров?ря?.

Олександр Миколайович ? в мене,
прощупав болячки.
Спитав: що ж тебе тягнуло,
до той гилячки?

Сказав Врач мен? з усм?шкою;
держись не здавайся!
Не за вишню, за життя!
Ти крепко тримайся!
29.07.06р.

Метки:
Предыдущий: Тiло i кров
Следующий: 64. Як мала дитина