Свiтле-свiтле

Ход?м у гай, м?й любий, по суниц?
Без кошик?в... босон?ж, як колись.
Зостав щоденний клоп?т на полиц? –
Сьогодн? в путь веде лиш серця вись.

Збер?м, коханий, в пригорщ? наснагу,
Зануримось у пестощ? й тепло,
Нема? в думах н? тривог, н? страху –
?х геть щось св?тле-св?тле в?дмело.

Забудь, соколику, що зараз с?чень –
В кра?н? чар нема? м?сяц?в:
У н?м н?хто не зве в суд? до св?дчень,
Не в’яже пут, не л?чить трудодн?в.

На лож? трав яскрав?, наче зор?,
Дв? дивн? ягоди – мить полум’я в серцях.
До щему, до криштальних сл?з прозорих,
Чомусь хвилю? мить щаслива ця.