День похорон

День похорон...
З десяток крук?в,
п?двОду поглядом ведуть,
заламу? матуся руки...
Я не п?ду!
У церкв? тепло,
людно, тихо,
пливе медовий запах св?ч...
з?щулююсь,- жахливе лихо
торкнулось пл?ч.
Не сила й дихати в?д горя,
у голов? - страшнА ?мла,
поОдн?й гаснуть св?ч?-зор?...
Таки пришла.
Б?ди чужо? не бува?,
?дна? дужче в?ри - страх...
то не в труну, в мене вбивають
останн?й цвях.
Н?мують гов?рк? селяни,
земля промерзла ? зв?нка,
в?д кожного летить до ями,
аби укрити малюка...
Земля тепер йому за неньку...
Спок?йно спочивай, маленький...