Вийду з хати в ту мить щойно пiде снiг

Вийду з хати в ту мить щойно п?де сн?г,
Щоб згадати, яке то – сн?жинки в щоки.
Радий сн?г зац?лу? сл?ди н?г,
Щоки змерзнуть, та я не прискорю кроки.

Там т??? прогулянки – мить, ? все.
Аби т?льки набрати пов?тря в груди,
Б?ля церкви хрестити серце: "Спасе!",
Взяти участь в масовц? к?но "Сн?г ? люди".

Та на мить коротку, хоч мить, – щодня.
Н?бито за хл?бом, але насправд?:
Сн?г у щоки – за щастя см?шна платня.
Тих? кроки кр?зь сн?г – життя заради...