Про людей

То зливи, то сн?г, то хуртелиця з вишень
На землю, на голови п?д парасолями…
Ми ж спостер?га?мо зм?ни ц? лишень –
Бо ? перехожим в?длунням м?ж зорями.
Руша?мо в прост?р без мап ? супутник?в,
Навпомацки стежки м?ж пр?рвами стелимо,
Кроку?мо вдень, спочиваючи в сут?нках,
Або навпаки продираючись в темряв?.
Не маючи часу – його ми втрача?мо
По крихтам, крижинкам в долонях ненавист?,
Лама?мо дол? ? оч? печалями
Вкрива?мо наче в?д цього ося?ться
Наш шлях криголамний, засв?тяться вогники,
Що стежки чумацьк? п?д ноги постелють, та
Ми в?тер, що струшу? пил з п?дв?конника
З очима у в?чн?сть скляно? осел?.
… то
Зливи, то сн?г, то хуртелиця з вишень
На землю червоними краплями крише.
26.11.2016р.