Голуб сизокрилий

Збираються птахи в далекий вир?й,
Летять в сво?, щасливе майбуття.
Сидить самотньо голуб сизокрилий
В згадках про св?тл? дн? свого життя.

Насняться ?нколи йому голубки чари,
Стр?чки р?чок, та зелень полонин…
-Колись удвох л?тали ми п?д хмари,
Та час настав, залишився один.

?, доки не закрит? мо? оч?
Любов не згасне, що в душ? пала… *
Я все част?ше бачу серед ноч?,
Тебе таку, як ти колись була.

Спливли в блакить л?та тво? д?воч?,
Та й я давно упав, вже, на крило.
? як не м?цно сплющуються оч?,
Все р?вно бачу, те все, що було.

В г?рких думках вита? ос?нь п’ята,
Клин журавл?в пропав у далин?.
Давно в блакить л?тають голуб’ята,
Моя ж блакить, тепер не по мен?.

Коли ж Господь з’?днати нас пророче?…
Бентежать знову дивовижн? сни.
А пам’ять клята, ну н?як не хоче
Забути чари нашо? весни.