Якби-я був деревом-
Якби я був деревом… Н?, я би не зм?г бути деревом. Дуже непосидющий для того. Так довго жити на одному м?сц?, як секвоя, чи хоча би дуб не для мене. Тому аби мав виб?р, я був би духом дерев. Тим, хто вселя?ться час в?д часу то в одну рослину, то в ?ншу.
Я би подружився з братом В?тром ? в?н носив би мене садами, лугами, дубинами д?бровами та борами. Жив би я в берестков? розлогому з товстелезним стовбуром, що затуля? собою п?в двору, паркан, шлях та кида? т?нь на город чужий. Т?шився би я його силою та споко?м. А ще запахом. Один малий, який любив того берестка мало не як д?да свого р?дного, називав запах цей зеленими пахощами. Той дивакуватий мр?йник не т?льки бачив кольори але й нюшив ?х. ? мене навчив.
Жив би я в ясенах, в кленах. Чув би як на весн? наливаються вони соком солодким, як в?н струму?, ?нод? через пори чи г?лки зранен? вит?ка?. ? н?кому в?н не потр?бний, кр?м мурах. Ото вже вони розкошують. А в той же час у березин? кожну бер?зоньку та п?др?зують, пильнують аби не пролилася жодна крапелька. Чудн? люди! Ось ск?льки соку солодкого, густого. А не в?дають. Не хочуть знати. То й хвалить Бога! Хай берези за нас в?дбувають.
А на л?то я переходив би у гор?х десь отак над пас?кою. ? н? мух тут тоб?, н? ?едз?в та н? жодно? мошечки. Лише бджоли гудуть. Ц?лий день мед несуть. Лиш о сьом?й вс?даються. Ми з гор?хом разом медом тим не нат?шимось, не надушимось, коли веч?р вологою дланню н?жно гладить дерева ? кв?ти.
Восени я шугав би байраками. Ночував би у терен?, глод?. Груш? дички трусив би вноч?. Годував би невтомних ?ж?в ? лякав би собак, хай не б?гають клят? далеко в?д дому. Жив би в парках на схилах Дн?пра. Малював би в?дт?нками золота ? багряниц?. Дивувався б, як перша дитина на св?т?: ?Боже Правий, невже я насправд? живу!??
А на зиму би я спочивав. Там де тепло, де пальми, де листя не жовт??, не обл?та?. Де вода напува? п?сок, а п?сок напува? дерева.
Та не довго би жив у тепл?, у добр?, бо ялини в сн?гу зелен?ють, бо осики на в?тр? тр?почуть. Я не хочу покинути все це, не хочу, хоч ? в?льний. Мабуть це – м?й виб?р…
Я би подружився з братом В?тром ? в?н носив би мене садами, лугами, дубинами д?бровами та борами. Жив би я в берестков? розлогому з товстелезним стовбуром, що затуля? собою п?в двору, паркан, шлях та кида? т?нь на город чужий. Т?шився би я його силою та споко?м. А ще запахом. Один малий, який любив того берестка мало не як д?да свого р?дного, називав запах цей зеленими пахощами. Той дивакуватий мр?йник не т?льки бачив кольори але й нюшив ?х. ? мене навчив.
Жив би я в ясенах, в кленах. Чув би як на весн? наливаються вони соком солодким, як в?н струму?, ?нод? через пори чи г?лки зранен? вит?ка?. ? н?кому в?н не потр?бний, кр?м мурах. Ото вже вони розкошують. А в той же час у березин? кожну бер?зоньку та п?др?зують, пильнують аби не пролилася жодна крапелька. Чудн? люди! Ось ск?льки соку солодкого, густого. А не в?дають. Не хочуть знати. То й хвалить Бога! Хай берези за нас в?дбувають.
А на л?то я переходив би у гор?х десь отак над пас?кою. ? н? мух тут тоб?, н? ?едз?в та н? жодно? мошечки. Лише бджоли гудуть. Ц?лий день мед несуть. Лиш о сьом?й вс?даються. Ми з гор?хом разом медом тим не нат?шимось, не надушимось, коли веч?р вологою дланню н?жно гладить дерева ? кв?ти.
Восени я шугав би байраками. Ночував би у терен?, глод?. Груш? дички трусив би вноч?. Годував би невтомних ?ж?в ? лякав би собак, хай не б?гають клят? далеко в?д дому. Жив би в парках на схилах Дн?пра. Малював би в?дт?нками золота ? багряниц?. Дивувався б, як перша дитина на св?т?: ?Боже Правий, невже я насправд? живу!??
А на зиму би я спочивав. Там де тепло, де пальми, де листя не жовт??, не обл?та?. Де вода напува? п?сок, а п?сок напува? дерева.
Та не довго би жив у тепл?, у добр?, бо ялини в сн?гу зелен?ють, бо осики на в?тр? тр?почуть. Я не хочу покинути все це, не хочу, хоч ? в?льний. Мабуть це – м?й виб?р…
Метки:
