Доросла казка

У дом? тепло. Св?титься ялинка.
Надвор? в?тер ? мороз лихий,
? заглядають у в?кно сн?жинки,
ц? сн?гов? ц?кав? д?тлахи.

Кружляють легко, бавляться ? з в?тром
кудись летять вони, лише одна,
легенька, як пелюстка ср?бнокв?тна,
чомусь припала близько до в?кна.

У дом? сяють кольоров? св?ч?,
ялинка св?тлом гра?, мов кристал…
Зда?ться, що вона нечутно кличе
малу сн?жинку на великий бал.

? так мал?й надвор? стало г?рко,
що раптом – без жалю ? каяття –
влет?ла у прочинену кватирку,
до св?тла, до любов?, до життя…

?? в об?йми прийняла ялинка,
? все незм?нно в?дбулося знов:
на глиц? залишилася сльозинка,
як згадка про непрохану любов…