Вiршування для забави

В?РШУВАННЯ ДЛЯ ЗАБАВИ*
Тарасу Шевченку
1
З в е л и к и м и п р и г у м о р ?.**
Поет в?ршу? - ради слави,
Пенс?онер - лиш для забави.
Тому руду в?н не копа?,
В?рш? , як булки вип?ка?.
Тепер в?н в?льний ? зн?чев’я
Так з нього й пре багатосл?в’я.
То щоб його угамувати
Слова потр?бно римувати.
Багатосл?в’ю буде г?рше
Як зв’яжеш ?х у акров?рш?.
(Сам лиш попробував, старався,
В’язав, в’язав, а в?н не дався)
2
Чому в незнане нам ходити
В чужих кра?нах грязь м?сити?
Будь на крилатому кон?
У себе, в р?дн?й сторон?!
Хоч ? чужого не цурайся,
Чогось путящого навчайся.
Громадянином щоби бути
Народ ? землю треба чути,
Любити р?д св?й до нестями,
? л?кувати його рани!
3
Т р ? ш к и л ? р и к и.
На дач? соловей сп?ва?.
П?сля дощу веселка гра?.
Трава шовкова зелен??.
Весняне сонце н?жно гр??.
Цв?те бузок, а з ним калина,
Струнк? береза й яворина,
Агрус , смородина, пор?чки
Малеча гра? б?ля р?чки.
Десна зваблива ? грайлива -
В?дпочивай ? будь щасливим!
4
А к о л и с е р й о з н о…
Не можеш жить без в?ршування -
Це серця дар, душ? послання,
Можлив?сть з небом сп?лкування,
Та людям в?д Творця в?тання.
Твори, пиши, в?ншуй, сп?вай!
Хто там що скаже - не зважай.
Пиши, як грамоту ти зна?ш.
Сп?вай, якщо ?? не ма?ш.
Як думка будить, гр?? слово,
Щось заболить, чи бачиш нове,
Чи щось пече, чи гра? кров.
Кипить ненависть чи любов,
Чи в?д природи здивування,
Красою, щастям милування,
Урвавсь терпець, вола? гн?в,
До ол?гарх?в та пан?в -
Просниcь у летарг?чн?м сн? -
То Сурма гра? до борн? !
5
Поет ти, ген?й, чи творець:
Скр?зь ти в окоп? , ти бо?ць!
Якщо не можеш не писати -
Знать, творчу вдачу дала мати!
В народну мудр?сть скарб покласти
Не кожному виходить щастя.
П?сн? , в?рш? - це м?льйони
Взялись за римов? закони.
А з Аполлоном в кол?сниц?
Лиш ген?альн? одиниц?.
Простий творець, поет чи ген?й
(?ВАН, ТАРАС, ВАСИЛЬ, ?ВГЕН?Й)***
На сито справ, рок?в, в?к?в,
Думок, твор?нь, п?сень, в?рш?в
Клади в?дтворене тобою,
Не бавсь оц?нкою людською.
Чи похвалу ти будеш мати,
Ганьбу, гон?ння, нав?ть грати!
Якщо за в?рш в тюрму попав,
Знать, щось путяще написав!
Якщо зло бачиш, правду чу?ш,
В?ршем сво?м народ схвилю?ш,
Та в?н п?дн?меться з кол?н -
То божий дар, небесний гр?м!
29.05 – 3.08.2011р., Рожни



*Вперше надруковано в зб?рц? ?Божий промисел в?д трип?льц?в

до укра?нц?в?, Харк?в, Видавництво ?Л?дер?, 2011, С. 8.

Трет? видання зб?рки в с?чн? 2013р. розм?щене на сайт? ?PROZA.RU?.

** Скромн? в?дпов?д? автора на заклики великих з 19 та 20 стол?ть:

В.В. Маяковського, М.О. Некрасова, М.Ю. Лермонтова, О.С. Пушк?на,

Лес? Укра?нки, Т.Г. Шевченка, I.Я. Франка, В.С. Стуса.

***?ван Котляревський – великий письменник, автор-першопроходець укра?нсько? мови,

пересл?дувався за укра?ноф?льство; Тарас Шевченко - ген?альний основоположник мови ?

духу укра?нського, був у засланн?; Василь Стус - великий укра?нський поет, помер у

в'язниц?; ?вген Греб?нка - видатний укра?нський поет, пересл?дувався за

укра?ноф?льство, вчасно написав к?лька ген?альних речей рос?йською

мовою, в т. ч. знаменитий романс ?Очи черные?.