На сполох

Прокинься, р?дна, знов тво? жнива
Столочили прийдешн? яничари.
Де неповага поглина? стар?сть,
Там н?ц не важить сива голова.

Прокинься, мамо! Ос?длай коня.
Д?д?вська шабля най ст?ну полишить.
Зрадлив? зайди ще скуштують лиха:
Де розум спить, там наросте пеня.

Прокинься, нене! Заздр?сний сус?д
Межу м?ж нами заорав одв?чну.
Облудою вкрива?ться обличчя,
Все б?льш на зах?д втискуючи сх?д.