Не ховайся, сонце, за обрiй...

* * *

Не ховайся, сонце, за обр?й,
Бо окута? землю смуток.
Бо погаснуть яскрав? барви,–
Буде день цей нав?ки забуто.

Не ховайся, сонце, не треба,
Губить хвиля твою позолоту,
? спадають холодн? роси,
? ховають земну пишноту.

Не ховайся, сонце, ще рано,
Ми ще хочемо св?тло? днини,
Ми так? ж, як ? ти, – весел?,
Повн? прагнень, енерг??, сили.

Але марно його благають
? природа, й земля, ? люди –
Захова?ться в?чне св?тило,
Так було, так ? й завжди буде.

Лише птах, до безтями закоханий,
Об?йнятися з сонцем полинув,
Хоч вза?мне кохання небесне
Спопелить його за хвилину.



Авторський переклад польською


* * *

Nie chowaj sie, slonce, za gora,
Swiat szaroscia okryty zostanie,
Mnostwo spraw beda wtem zaniedbane,
Cala Ziemie ogarnie drzemanie.

Nie chowaj sie, slonce, nie trzeba,
Zgubi fala zlocistosc twoja,
Spadnie rosa niebieska i zimna
I pochlonie wesolosc majowa.

Nie chowaj sie, bo jeszcze rano,
Chcemy kapac sie w twych promieniach,
Lecz znikaja, jak chytre lisy,
Gubiac sie w starozytnych kamieniach.

Wiemy, ze to daremne prosby,
Czarna noc bezlitosna nadejdzie,
Slonce wroci sie zorza poranna –
Bylo tak, tak jest, zawsze bedzie.

Tylko ptak, zakochany w sloncu,
Nie chce wiedziec, ze to nadaremnie,
Leci objac je na pozegnanie,
Chociaz bedzie spalony za mgnienie.