Чари-вуду-ii

Червень. Поноч?. Тем?нь без М?сяця. Чорн? хмари. Повн? ночви дощу...

Он же, дивись! На неб? - шпарина. Щуриться м?сяць в не?. Щ?лина св?тла - в дверях. Пращу крутить над головою втеклий в майбутн? вояк. Не дочекавшись двобою, суперник нав?ки укляк м?ж тим що було ? буде, чого не збагнути нам...

Н? трет?й, н? пятий когут не збуде. Не збуде, не збуде... Там-там ударить далeко там. Луною бубон озветься десь близько, тут...Пол?сся, Надросся... Вуду, Га?т?, Ямайка...

Спрут з глибин п?дн?ма?ться. Сила молитви його зажене знов.

- Я ж тебе просила, я ж замовляла кров - Д?ва Бл?да шепоче. Чорна Д?ва мовчить.

Б?ль згаса?... Ноче, дай же до ранку спочить.

Щ?лина св?тла вмира? в дверях, м?сяць вкотре погас. Дощ припустився та хлюпотить як з в?дра...

Червень у сил?. Тож тем?нь кудись вт?ка?. С??ться св?тло кр?зь зливу у сливах та вишняках.

С?но. Горище. С?ни. Пор?г. ?анок. Постать чи привид над тином?

С?р??. Ранок. Туман молоком напува? долину високих трав. У ц?лому св?т? нас отаких - дво?. Я ще не помирав...


? 07.08.2004 20:50 - 27.01. 2011 20:42 Ingvar Olaffson

Метки:
Предыдущий: Не ховайся, сонце, за обрiй...
Следующий: Just