У сiчневих снiгах

У с?чневих сн?гах,
Коли сонце засл?плю? оч?,
Коли в?тер шмага
Батогом по в?дкрит?й душ?,
Я ?ду по зим?,
Яка боляче мр?ю лоскоче,
А колючий мороз
Наступа чоб?тьми на в?рш?.
Яка ж б?ла печаль –
З кожним подихом ближча до Бога,
?, зда?ться, в душ?
Пром?нь сонця св?чою згор?в.
Я ж бреду до села,
Де занесена сн?гом дорога,
А холодна блакить
Смокче дим ?з с?льських димар?в.
Ск?льки ж можна ?ти?!
Т?льки с?чень висв?тлю? ранки...
Т?льки сльози з очей,
Як замерзлий на в?тр? кришталь!
А в тво?му в?кн?
Хтось чужий запина? ф?ранки,
? спада? з г?лок
Б?лосн?жно – ср?бляста печаль.
Що це?! В спину удар –
В?тер вибив замерзлого птаха,
Який душу продер
Майже навп?л червоним пером!!!
Я давно тут чужа –
Поетеса, гордячка, невдаха...
Все. Стомилась ?ти.
Ангел м?й з перебитим крилом...