Доля

Летить, не зводячи з зупину.
Тремтить, не зводячи буття,
та доля владна й неполадна,
з тобою йде усе життя.

Тебе,тримаючи за руку,
веде вона в безмежну даль
чи важко там, чи дуже легко
ти йди-iди, не оглядай.

Всi почуття та розумiння,
якi в тобi були завжди,
вона лама?, як той вiтер,
без перепону кораблi.

Вона питала, чи так треба,
чи може хтось ?? благав,
руйну? все чого не треба,
а те, що треба - вiдбира.

Я зрозумiла, що так важко
на свiтi жити в цi роки,
адже так мало свiтлих долей
у цiм жорстокому життi!