Ще будуть дощi-теплi, зимнi i тихо нiякi

Ще будуть дощ? – тепл?, зимн? ? тихо н?як?.
?х треба любити. ?х треба чекати. Дощ?
лишають в калюжах, на скл? ? на серц? т? знаки,
не зникнуть як?, хоч суши, хоч стирай, хоч кричи.

Я прагну побачити крапл?, нехай хоч маленьк?.
Нехай не пом?тить тих крапель н?хто, т?льки я.
Я першим почую, як крапля малесенька дзенькне
о скло, ? розкв?тне душа несамотня моя.

Чекаю на дощ-близнюка, ми ?з ним так под?бн?.
Ми одного одне в об?йми одразу взяли б...
А ще ? дощ? ? чуж?, т?, як? непотр?бн?,
як? ? наст?льки чужими, що краще б не йшли...