Горе-батько

Св?та?... Низом стелиться туман.
З?тха?, сонно вран?шн?й лиман.
Вже сонце зачепилось за смереку.
Сюди летить за здобиччю лелека.

Чудово знали жаби-пл?ткар?:
Тут птахи почувались, як цар?.
На берез? оч?кують лелеку,
Що зовс?м геть забув про небезпеку.

Приб?гли жаби, ?хня д?твора,
Лелеку хвалять, прямо на "Ура!".
— Ой, жабоньки, погляньте ви на нього!
Як? у птаха гарн? довг? ноги!

Червоний дзьоб! А оч? – супер-клас!
Не те, що зелень в кожно? ?з нас!
А шия!.. Наче в лебедя, красива,
Така ж гнучка ? н?жна, просто — диво!

В?д тих похвал птах мало не зомл?в,
? геть забув, для чого прилет?в.
Куди тим куцим лебедям до нього,
Такого птаха-красеня стрункого?

Поки с?м'? сво?? ще не мав,
Частенько на лиман в?н прил?тав.
Ц? лестощ? глузлив? та зухвал?
Все з толку птаха-красеня збивали...

Тепер в?н на лиман?... Серед жаб
Красу свою демонстрував, як скарб.
Краса з?йшла... ? через р?к по тому,
Птах в небо знявся й полет?в додому.

Лелечиха дала йому наказ:
— Де б ти не був, не забувай про нас!
Але ж забув сво? недавн? об?цянки,
Що в?н, як вс?, трудитись буде зранку,

Збуду? ще й гн?здечко для малят,
Носитиме щодня ?м жабенят.
Та вже нема кому його стр?чати...
Покинули гн?здо ? д?ти, й мати...
***
А ви таких батьк?в не зустр?чали,
Що про обов’язки батьк?вськ? забували?

24. 06. 2013 р?к
Св?тлина з ?нтернету