Iнопланетянки, текст для пiснi

? у мене та?мниця.
Це – дружина чар?вниця.
Я без не? – не людина,
А л?нива половина.
Моя люба – вся в робот?,
Наче бдж?лочка в компот?.
Без подяк ? трудодн?в
Прислугову? мен?.
Тож дивуюся: вона –
Справд? дама не земна:
? моторна, ? весела –
Укра?нська тарантела!
Куховарить, прибира?,
Посм?ха?ться, сп?ва?.
… Неспроста, чолов?ки
Заявляють, що ж?нки:
? дружини, ? коханки –
?но- , ?нопланетянки!..

Ми, земляни, ?х пригр?ли
? в серця пустили стр?ли,
Запозичен? в Амура…
В мужик?в така натура:
Дарувати вс?м кохання
? виконувать бажання
Тих, хто створю? наш св?т, –
Надсучасних Афрод?т,
Здатних вс?х зачарувать
Й полонити сильну стать.
Зв?дки ж наш? половинки:
Статн? лед?, балеринки,
Чорногрив? та блондинки,
Темношк?р? та сн?жинки?
Знають це чолов?ки,
Що навколо вс? ж?нки:
? дружини, ? коханки –
?но- , ?нопланетянки!..

Тож кого ми поруч ма?м,
Самов?ддано вивча?м?
Наш? дами – справжн? д?ти,
Здатн? плакати, рад?ти,
Полонити вс?х красою:
? очима, ? косою…
Бо вони немов би кв?ти
?з далеко? орб?ти
Не в?дкритих ще планет…
Нерозгаданий секрет!
Та й чи варто його знати,
Ми готов? вс?х кохати,
Палко й н?жно об?ймати,
До нестями ц?лувати.
Знають бо чолов?ки,
Що навколо вс? ж?нки:
? дружини, ? коханки –
?но- , ?нопланетянки!..