Соль

Краще б миттю воно роз?рвалось
Мо? серце у грудях зн?м?лих,
Перш н?ж крапля за краплею рад?сть
Його ст?ни нав?ки покине.

Перш н?ж стане воно зачерств?лим,
Наче скеля тверда кам'яним.
Бо нудьга його швидко знесилить,
Стане серденько знов мовчазним.

Краще б миттю воно розлет?лось,
Розлет?лось би вщент, н?ж терп?ти
Гострий погляд очей тих зрадливих
? г?рко? води з р?чки пити.

Бо в солоних р?чках не втопити
Тих образ, що збирались роками.
Буде с?ль лиш даремно ятрити
Незаго?н? бол?сн? рани.