Про козацьку славу
Про козацьку славу
За мотивами народних дум
(З арх?ву)
П?сня – з?лля наче,
Може, хтось заплаче,
?нший засм??ться,
Та мен? дарма.
Я соб? сп?ваю,
Що на серц? маю,
П?сня моя лл?ться
Вдалеч?нь сама.
Про козацьку славу,
Про борню криваву,
Про г?рку недолю,
Про братерську честь,
Про висок? трави,
Про висок? справи,
Про широке поле
П?сня в мене ?сть.
…Ой, у р?дн?м кра?,
У зелен?м га? –
Там сид?в-об?дав
Молодий козак.
Що на нього лихо
Чатувало стиха –
В?н не знав, не в?дав,
Не гадав н?як.
Коник вороненький,
Друг його в?рненький
Теж в гаряч?м серц?
Не в?дчув б?ди.
В?н соб? по вол?
Пасся в чист?м пол?,
Поблизу озерця
Св?тло? води.
Раптом – галас, крики.
Налет?ли дик?,
Наче чорн? круки
Зл?? ушкали.
Козака схопили,
Нагаями били
?, скрутивши руки,
В нетр? потягли.
З прикрост? та болю,
Що утратив волю
У нер?вн?м герц?,
Молодий козак
Сльози лл? гаряч?,
Неут?шно плаче
? з печаллю в серц?
Заклика? так:
-Конику в?рненький,
Друже вороненький,
Ти лети на волю,
В гори та л?си.
? громад? мил?й
Мою тугу вилий,
Про мою недолю
Зв?стку донеси!
Стрепенувся птахом
? найближчим шляхом,
Кр?зь хребти висок?,
Через плеса вплав,
Друг його в?рненький,
Коник вороненький
Стр?мголов, навскоки
Полет?в – помчав.
Аж в козацьк?м стан?
На сам?м майдан?
Зупинивсь зненацька
Й гучно за?ржав.
Гей, збирайтесь добр?
Лицар? хоробр?,
Сила вся козацька
Для гучних забав!
Полет?ли кон?
У стр?мк?й погон?.
?х вперед щосили
Гнав козацький гн?в.
Бились побратими
З ушкалами злими,
Чисте поле вкрили
Трупом ворог?в.
Як назад вертались –
Здобиччю пишались.
В кожного багато
Ср?бла-злата ?сть.
Та ц?нн?ше ср?бла –
Слава незагибла,
Та ц?нн?ше злата –
Товариська честь.
УШКАЛИ –степов? розб?йники
За мотивами народних дум
(З арх?ву)
П?сня – з?лля наче,
Може, хтось заплаче,
?нший засм??ться,
Та мен? дарма.
Я соб? сп?ваю,
Що на серц? маю,
П?сня моя лл?ться
Вдалеч?нь сама.
Про козацьку славу,
Про борню криваву,
Про г?рку недолю,
Про братерську честь,
Про висок? трави,
Про висок? справи,
Про широке поле
П?сня в мене ?сть.
…Ой, у р?дн?м кра?,
У зелен?м га? –
Там сид?в-об?дав
Молодий козак.
Що на нього лихо
Чатувало стиха –
В?н не знав, не в?дав,
Не гадав н?як.
Коник вороненький,
Друг його в?рненький
Теж в гаряч?м серц?
Не в?дчув б?ди.
В?н соб? по вол?
Пасся в чист?м пол?,
Поблизу озерця
Св?тло? води.
Раптом – галас, крики.
Налет?ли дик?,
Наче чорн? круки
Зл?? ушкали.
Козака схопили,
Нагаями били
?, скрутивши руки,
В нетр? потягли.
З прикрост? та болю,
Що утратив волю
У нер?вн?м герц?,
Молодий козак
Сльози лл? гаряч?,
Неут?шно плаче
? з печаллю в серц?
Заклика? так:
-Конику в?рненький,
Друже вороненький,
Ти лети на волю,
В гори та л?си.
? громад? мил?й
Мою тугу вилий,
Про мою недолю
Зв?стку донеси!
Стрепенувся птахом
? найближчим шляхом,
Кр?зь хребти висок?,
Через плеса вплав,
Друг його в?рненький,
Коник вороненький
Стр?мголов, навскоки
Полет?в – помчав.
Аж в козацьк?м стан?
На сам?м майдан?
Зупинивсь зненацька
Й гучно за?ржав.
Гей, збирайтесь добр?
Лицар? хоробр?,
Сила вся козацька
Для гучних забав!
Полет?ли кон?
У стр?мк?й погон?.
?х вперед щосили
Гнав козацький гн?в.
Бились побратими
З ушкалами злими,
Чисте поле вкрили
Трупом ворог?в.
Як назад вертались –
Здобиччю пишались.
В кожного багато
Ср?бла-злата ?сть.
Та ц?нн?ше ср?бла –
Слава незагибла,
Та ц?нн?ше злата –
Товариська честь.
УШКАЛИ –степов? розб?йники
Метки: