I раптом вона подзвонила - i плакала, плакалась

...? раптом вона подзвонила – ? плакала, плакалась.
Казала: вс? дн? пам'ята?, в?д першо? зустр?ч?.
З?зналась, що втратила все, ? на долю поскаржилась.
Сказала, що винна, шкоду?, що так його мучила.

А в?н вже був ?ншим – вона подзвонила до ?ншого.
В?д того, якого згадала, – лищ цифри у номер?.
? в?н в?д дзв?нка ?з минулого зовс?м не вт?шився,
Вже з першо? мит? тако? розмови утомлений.

Вона ще казала йому – щось при?мне – з зап?зненням.
В?н слухав не так, як колись, а без усм?шки, жодно?.
Давно вже в?д не? п?шов – некоханим, невп?знаним.
Пробачив, хоча не забув, – вм?ла бути холодною.

Вона говорила багато – в минуле просилася.
Вона говорила невпинно ? г?рко, мов гр?шниця.
Дивився: а там, за в?кном, – н?ч самотньо дощилася.
? думав: що щастя – не щастя, як тр?шки зап?зниться...



Переклад ма? м?сце

http://www.stihi.ru/2017/01/30/557



Метки:
Предыдущий: No Evil
Следующий: Огорта вечiр пледом