Чому, скажи, ридаючи, ти мр??ш,коли вже зна?ш, що любов жорстока?Страждати в?д кохання все ж вол??ш,н?ж залишатися без нього одиноко…Давно ти мовчки плакати навчилась,за посм?шкою тугу й б?ль ховати.Просити Бога, потайки молити...

Життя – спасиб?, що живу!За дн?в ланцюг окрема дяка.За син? небо у ставу,за тишу ? за посвист рака…Життя – спасиб? за печаль,за рад?сть ? за спод?вання.Мен? людей безмежно жаль,бо б?ль ненавиджу й страждання.Життя –...

В сучасн? наш?, нелегк? часивс? миттю прагнуть божо? роси.Але у св?т? б?л?м так ведеться –не кожному це досягти вда?ться.Порядн?сть й чесн?сть, як завжди в житт?,послужать вам, можливо, в майбутт?.А як цих якостей у вас зовс?м...

Пам'ят? шефаПомер начальник, цвинтар, панахида,в житт? неб?жчик був добряча гнида.Та про пок?йник?в, ? це ?сну? строго,говорять добре, ну, або н?чого…Промови довго довелось чекати,вже треба в землю з шефом й гр?б спускати....

Пам‘ят? геро?в КрутВ в?с?мнадцят?м настала знов лиха година,знову орди, б?льшовицьк?, рвались в Укра?ну.Щоб убити, задушити молоду державу,розтоптати, спорошити ?? честь ? славу.Залишилася кра?на сама проти зв?ра,бо у владу...

К?нець ейфор??Добро ? зло в мен? боролись,та знову ?дурь“ перемогла.А вчора ?ширкою“ вкололись? виросли аж два крила!..Л?тав, хоч правда я не довго,та нин? гепнувся на дно.Розпочалася знову ?ломка“,добро чи зло – вже вс...

Останн?й день свого нелегкого життяхот?в би провести з тобою поряд.Стискати руку, так, без каяття;згадати все минуле – щастя й горе.Сид?ти тут, в альтанц? над р?кою,й дивитись у тво? бездонн? оч?.Купатися в блаженств? ? споко?...

Убивц? наших д?тей, р?дних, близькихта ?нших патр?от?в Укра?нисидять, зокрема, в укра?нськ?й влад?,яка безпосередньо прода? або постача? безоплатно, чи да? можлив?сть робити це ?ншим упирям,зброю, бо?припаси, техн?ку, метал, харч?,...

Життя м?нливе, як зимовий день,ще зранку сонце, та сльота надвеч?р.У метушн? турбот не до п?сень,не пом?ча?мо ми очевидн? реч?.Мелькають мит?, м?сяц?, роки…Як мало ц?ним все, що нам да?ться.Немов попереду у нас ?ще в?ки,нем...

Я ?ду неозорим золотаво-жовтим полем,безмежним ланом шовковисто? пшениц?.Пов?льно ступаю колосистим зб?жжям,що м‘яко стелиться п?д обважн?л? ноги? перелива?ться у променях вже зчервон?лого Сонцям?р?адами хвиль аж до небосхилу.?ду н...