Прощальна посмiшка

Життя вт?ка? без прощання,
б?жить в н?куди стр?мголов,
немов юнацьк? спод?вання,
як см?х кр?зь сльози, як любов.

Мен? за ними не посп?ти,
та все ж кортить ще повернути
черемхи б?лосн?жн? кв?ти
? пахощ? п‘янко? рути.

Не зупинити скорий потяг,
назад р?ку не повернуть.
Взуття зм?нити можна, одяг,
та не зм?нить житт?вий путь.

Зор? в туман? не угледиш,
карги з косою не позбутись.
Нам залиша?ться одне лиш –
у в?дпов?дь ?й посм?хнутись.

23.01.2017