Незабутне

Троянда червона торкнулась обличчя,
А м?сяць св?тив лиш для нас.
? лилась для мене лиш пестлива р?ч та,
Яку ти мен? дарував.
Де д?лись т? н?жност?, ласки, об?йми?
Забрав ти в?д мне дарунки сво?.
Стоптали троянди червон? над?й ми,
? мабуть, ти з кимось посадиш нов?.
Так само ц?лу?ш, голубиш так само,
? ?й об?ця?ш ти з?рки з небес.
?? назива?ш ти ?н?жна?, ?кохана? -
Так само мене ти колись називав.
Тепер же не в?рю я жодному слову,
Не знаю я нав?ть чи мене кохав.
Знайшов тепер кращу за мене ти знову…
Згадай: ти мене лиш кохать об?цяв.
Так! Я пам’ятаю т? дн? незабутн?,
Хвилини кохання, секунди буття.
Жили ми майбутн?м, минулим забутн?м,
Тепер же живу я новим лиш життям.