Класициум

Цигарки вогник немудрящий
понад брук?вкою сплива?,
Хрещатик м?й, як мудрий ящ?р,
подорожан п?д хв?ст згорта?,
шумують люди, як той яв?р
чи надра здиблен? г?рняцьк?,
та певно? нема? яв?
у ц?м горнят?.

Пливе у туз? нез’ясовн?й
майдан незайманост?, палав -
горить душа, уся назовн?,
до того зранена, що зайва,
у не? спомин про осоння,
вона ж, як св?чка в храм? бож?м,
серед сн?г?в простоволоса
сто?ть босон?ж.

Усе навколо сяйвом плине,
музики грають на ц?вницях,
у чорн?м смутку стигне ?н?й
на звабному чол? столиц? –
пиря? вогником бджолиним
такс? до ранку зап?зн?ле,
насп?ву? в грудях жал?ння
? з?рка в душу сяйвом ц?лить.

Веселе, спрагле, неп?дспудне
в кохання бавиться юнацтво,
путани ходять пом?ж люди
? залюбки ус?м дивацтва,
та й дивом повниться пов?тря,
душа ?дина цьому тара –
в передр?здвян?м темн?м вир?
горять Подолу крутояри.

Вгрузають в темряву дерева,
напнулись суржик та б?л?нгва,
усе хвилинне – несутт?ве,
та навпаки – ледь не б?бл?йне,
бо лл?ться мед з рудих тарел?в
на ц?лий всесв?т св?тлофору –
горить комусь в к?нц? тунелю
на все на добре.

Передр?здвян? вечорниц?
пливуть у туз? нез’ясовн?й
на диво з лакомин ц?вниц?,
на ласку справжнього осоння,
воно ж, мабуть, не за горами,
як в неб? запашна хл?бина
насп?? сонце над св?тами,
над Укра?ною.

грудень, 2011

Метки:
Предыдущий: В сутiнках треба мовчати
Следующий: iснують такi невагомi люди