Класициум
Цигарки вогник немудрящий
понад брук?вкою сплива?,
Хрещатик м?й, як мудрий ящ?р,
подорожан п?д хв?ст згорта?,
шумують люди, як той яв?р
чи надра здиблен? г?рняцьк?,
та певно? нема? яв?
у ц?м горнят?.
Пливе у туз? нез’ясовн?й
майдан незайманост?, палав -
горить душа, уся назовн?,
до того зранена, що зайва,
у не? спомин про осоння,
вона ж, як св?чка в храм? бож?м,
серед сн?г?в простоволоса
сто?ть босон?ж.
Усе навколо сяйвом плине,
музики грають на ц?вницях,
у чорн?м смутку стигне ?н?й
на звабному чол? столиц? –
пиря? вогником бджолиним
такс? до ранку зап?зн?ле,
насп?ву? в грудях жал?ння
? з?рка в душу сяйвом ц?лить.
Веселе, спрагле, неп?дспудне
в кохання бавиться юнацтво,
путани ходять пом?ж люди
? залюбки ус?м дивацтва,
та й дивом повниться пов?тря,
душа ?дина цьому тара –
в передр?здвян?м темн?м вир?
горять Подолу крутояри.
Вгрузають в темряву дерева,
напнулись суржик та б?л?нгва,
усе хвилинне – несутт?ве,
та навпаки – ледь не б?бл?йне,
бо лл?ться мед з рудих тарел?в
на ц?лий всесв?т св?тлофору –
горить комусь в к?нц? тунелю
на все на добре.
Передр?здвян? вечорниц?
пливуть у туз? нез’ясовн?й
на диво з лакомин ц?вниц?,
на ласку справжнього осоння,
воно ж, мабуть, не за горами,
як в неб? запашна хл?бина
насп?? сонце над св?тами,
над Укра?ною.
грудень, 2011
понад брук?вкою сплива?,
Хрещатик м?й, як мудрий ящ?р,
подорожан п?д хв?ст згорта?,
шумують люди, як той яв?р
чи надра здиблен? г?рняцьк?,
та певно? нема? яв?
у ц?м горнят?.
Пливе у туз? нез’ясовн?й
майдан незайманост?, палав -
горить душа, уся назовн?,
до того зранена, що зайва,
у не? спомин про осоння,
вона ж, як св?чка в храм? бож?м,
серед сн?г?в простоволоса
сто?ть босон?ж.
Усе навколо сяйвом плине,
музики грають на ц?вницях,
у чорн?м смутку стигне ?н?й
на звабному чол? столиц? –
пиря? вогником бджолиним
такс? до ранку зап?зн?ле,
насп?ву? в грудях жал?ння
? з?рка в душу сяйвом ц?лить.
Веселе, спрагле, неп?дспудне
в кохання бавиться юнацтво,
путани ходять пом?ж люди
? залюбки ус?м дивацтва,
та й дивом повниться пов?тря,
душа ?дина цьому тара –
в передр?здвян?м темн?м вир?
горять Подолу крутояри.
Вгрузають в темряву дерева,
напнулись суржик та б?л?нгва,
усе хвилинне – несутт?ве,
та навпаки – ледь не б?бл?йне,
бо лл?ться мед з рудих тарел?в
на ц?лий всесв?т св?тлофору –
горить комусь в к?нц? тунелю
на все на добре.
Передр?здвян? вечорниц?
пливуть у туз? нез’ясовн?й
на диво з лакомин ц?вниц?,
на ласку справжнього осоння,
воно ж, мабуть, не за горами,
як в неб? запашна хл?бина
насп?? сонце над св?тами,
над Укра?ною.
грудень, 2011
Метки: