Only lovers left alive

Зда?ться, що таких, як ми, називають романтиками безнад?йними.
Ус? одружуються, д?тьми св?т наповнюють, з в?ком стають спок?йними.
А ми? А що ми? Нам би про губи, розтягнут? в посм?шц?, в?рш написати,
Нам би сьогодн? жити життям, а завтра захочемо в нього грати.

?снуй! Просто будь! Будь Нагасак?, Х?рос?мою будь!
Я би з тобою була тут ? там, та була б де-небудь.
Лиш би з тобою, лише б на т?й сам?й планет?.
Лиш би з тобою! ? байдуже, чи в палац?, чи у намет?.

Та ми ? з палацом би впоралися, я нав?ть не сумн?ваюсь.
Мене б питали: “Нав?що тоб? палац?”. “Я просто з кимось там граюсь”,-
В?дпов?дала би я на прим?тивне питання,
Нерозум?ння бачила би в очах, чула б глибоке з?тхання.

Х?ба вони знають, щось про безнад?йних романтик?в, про ?х кохання?
Для них без б?ло? сукн?, без д?тей наше життя - лиш страждання.
? нехай для них воно буде так, мен? байдуже,
Бо яким би не був с?рим день, коли чую тв?й голос, все ста? райдужним.

Я буду рудою в?дьмою, ти будеш солдатом.
Хтось буде очима, хтось з автомата стр?ляти.
А пот?м зустр?немося ? стр?лянина припиниться,
Св?т кудись зникне, ? час призупиниться.