Подай менi руку у зустрiчi першую мить

Подай мен? руку – у зустр?ч? першую мить.
Хай пот?м – ? носик, ? скрон?, ? губи – все буде.
Та дай мен? руку до вуст хоч на мить притулить:
я руку тоб? поц?лую – н?хто не засудить...

Н?хто не засудить, та, може, позаздрять, х?ба.
Так? в тебе руки – не заздрити ?м не можливо.
На теплих долонях тво?х – вся моя ворожба.
? пристрасть моя чолов?ча – палка, нецнотлива.

Подай мен? руку – мов лицарю серця... Подай...
Побачать, можливо, ус?, та н?хто не в?дчу?,
як в серц? мо?му оселиться н?жност? рай,
той рай, про який – вс? в?рш?... Про який не мовчу я...