352. Зрада!

В?рш В?трук Валентини К.
Зрада.
Ти мене зрадив, но скажи за що?
За те що не мала просв?тло? години.
За те що знала у свому житт?,
роботу, дому ? малу дитину.
Малу дитину та щеж ? не одну,
?х п'ятеро з? мною осталося.
Но ти не помнив про сво?х д?тей,
заняття ?нше для тебе знайшлося.
Не мала часу за тобою пригляд?тись,
а ти на ферм? мав де д?тись.
Столова ? Л?нкомната,
?ще усяк? закоулки де починались тво?
п'янки й гульки, д?тей при тоб? ж не було.
Но р?к старий зм?ню? новий, а д?ти п?дростають.
З них деяк? уже все пон?мають, що робиш ти?
Не вже не зна?ш? Що треба буде в?дпов?дь нести,
коли ц? д?ти п?дростуть вони спитають, де пропадав ночами Ти?
На стар?сть треба буде, до когось голову склонити.
А серце буде нити ? бол?ти, за вс? не щасття що робив ?м,
Що розб?гались наче миш? по подв?р'?,коли до дому п'яний приходив.
17.07.1987р.