Сумно

По мотивам М. Ю. Лермонтова.

? г?рко, ? сумно, й нема? кому розказать,
Як стогне душа в?д негоди…
Бажання!? Не можна ж даремно ? в?чно бажать…
А роки зб?гають, як тал?? води.

В когось закохатись? Сп?вати й гор?ти вогнем?
Збудить почуття фантастичне?
Та глянеш – ? щезне п’янко? ?люз?? щем,
Бо все тимчасове, не в?чне.

Що? Пристраст?? – Рано чи п?зно розтане цей хм?ль,
Тверезого розуму вт?кши.
Життя – дивний жарт,що вчинив нам Вершитель под?й.
? жарт недоречний – сумний ? невт?шний.


Метки:
Предыдущий: Хыяллар гына китэ. Улетают только мечты
Следующий: Дика муха