Не - люди

В метро, на вулиц? - усюди,
Надвеч?р, вдень чи то вноч?
Блукають серед нас не-люди,
Шукають до людей ключ?.

Все н?би так, як у людини:
Обличчя, усм?шка пихата...
Так, нав?ть сонячно? днини
Н?защо ?х не розп?знати.

Лиш оч? дивляться кр?зь тебе,
В них чорна пустка, сивий день,
Холодне, зле ос?нн? небо,
Замовкла скрипка без п?сень.

Не-люди, вис?вки, полова,
А т?льки-но торкнуть кого,
Морозом сипоне раптово,
Не знати, зв?дки ? чого.

Ховайте серце в?д не-люду,
Бо т?льки зможе в?дчинити,
Тод? вже до Страшного суду
? не померти, ? не жити...

Жен?ть до краю небосхилу, -
Хай гинуть в в?чн?й боротьб?.
Жен?ть в?д душ ворожу силу
Й Людину береж?ть в соб?.