Я - дивлюсь, як твое волосся ще паруе

Я – дивлюсь, як тво? волосся ще пару? в?д спеки душу:
все занадто зайшло далеко – ти шука?ш, де клала фен...
Головне в?дтепер – завжди я у тебе вдивлятись мушу.
Я вдивляюсь у твою вроду – як у риму, як у рефрен.

А за в?кнами – в?чне м?сто, у якому втомились леви
удавати, що ?м байдуже, чи коха?мось ми, чи н?.
А за в?кнами – люди тих?... Б?л?-б?л?, як сн?г с?чневий.
Ходять байдуже пом?ж лев?в – разом заздрять ус? мен?.

А в тво?му волосс? с?чень не пом?тний ще майже зовс?м.
У тво?му волосс? – ос?нь гра? в л?то серед зими.
Я вдивляюсь у твою вроду, я см?юсь у тво? волосся,
бо в байдуж?сть холодних лев?в не пов?рим н?коли ми...