Я був другий

Я був другий, спок?йний ? веселий.
См?явся з жарт?в, плакав в?д болю.
Я твердо знав, що Бог на неб?
Мен? покаже шлях, дару? долю рад?сну мою.

? так було. Зустр?в тебе я.
Та ще не знав хто ти.
В об?ймах ?ншо? сягнув – хочу лише я
З тобою поруч буть, жадав це кожну мить.

Не розум?в, що ко?ться з? мною,
Стискало груди щастя до болю.
Думки мо? були вс? вкраден? тобою,
Весь час гуд?ло в серц? ? Я ЛЮБЛЮ?.

Тод? я був р?шучий ? см?ливий,
Але, зда?ться, надто вже швидкий,
Не вм?в ховати почутт?в, мовчати.
Я був другий.

До тебе йшов, тремт?в немов дитина,
Простяг долон? сонцю, сонцем ти була.
Я певен був, я знав, бажав ? в?рив,
Що ти моя, назавжди ти моя.

Але сказала ти, що ти другому ся?ш.
? то була брехня. Тод? я це не знав.
Я був другий, не виборов я щастя.
Я втратив св?т й себе. Я впав.

Я не жал?в себе, хоча ? був зкал?чен.
Тво? обличчя зникло в пам’ят? з часом.
Б?льш не кохаю ? не бачу, лише кличу
Ново? дол?, т?льки б з сонцем за в?кном.

10.08.2005