Пост-Магiя Новосол

Пост-Магiя Новосол
Куди б?жиш? До кого чи в?д чого?

Над морем олив'ян? хмари. На хвилях с?р? баранц?.
Ми - бранц? сл?в ? образ?в, що ?х вони родили.
Страшить незнане ? нове?
Парал?зу? волю?

Кандиба Гриць сховався за кущем калини.
А на прич?лку гр?ються вуж?.
Чуж? ми в цьому св?т?, як не подивитись:
з ус?х кут?в - чуж?, чуж?, чуж?.
Та байдуже, брати ? сестри, зв'язк?в не роз?рвати:
н? сотн? миль, н? тисяч? парсек?в
н?що
для налаштованих сердець на сп?льну хвилю.
В тета-ритм? ми правимо молитву.
Одну на вс?х. На вс?х одну.
Без сл?в, без голосу
На шепот? нейронн?м.
Цю хвилю не спинити.
Бо час пробив, скрутився у клубочок.
? спить, як котик,
в Бога в пелен?.
Ми - поза часом, поза простором.
Втомилась Майя. Вклякла Кал?-Юга,
немов стовпище соляний.
Почався дощ. ? може статися пов?ддя
? стовп розчиниться.
? сльози потечуть по репан?м обличч? Ге?.
? висохнуть. ? буде нова С?ль Земл?.
Г?ркава тр?шки. Тр?шки солодава.
Не натр?й-хлор, а щось в?дм?нно ?нше.
Воно вже ?.
? буде значно б?льше.
Ам?нь, Ам?го.
Love you so much!



? Copyright: Валентин Лученко, 2018