Дев, ять кiл пекла

Дев’ять к?л пекла

Кипить смола, летять протуберанц?,
повсюди крики, сльози, каяття…
Сво? гр?хи спокутують поганц?,
г??на огненна живе сво?м життям.

Якщо уважно глянути на пекло,
воно скор?ш нагаду? м?шень.
По н?й ?стр?ляють“ гр?шники уперто
? попадають чи не кожен день.

Нехрещен? томляться в крайн?м кол?,
утворюючи сво?р?дний Л?мб.
Скорбота в?чна – ?хня тепер доля,
безбол?сн? страждання для них н?мб.

Сократ, Верг?л?й, Цезар, Ар?стотель,
б?бл?йн? Ной, Мойсей ? Авраам…
Харон, А?да царства Меф?стофель,
сплавля? Ст?ксом ?хн? душ? в храм.

У друг?м кол? ураган виру?,
в?н хтив? душ? на шматочки рве,
цар М?нос д?йством тим ус?м керу?,
в?д нього потерпа? й неживе...

Тут Клеопатра ? Сем?рам?да,
об скел? душ? блудниць в?тер б’?.
Олена, що прекрасна т?льки з виду,
дань за гр?хи невпинно в?дда?.

Зажерлив? у трет?м кол? муки
приймають в?д холодного дощу.
?х Цербер на сво? узяв поруки –
смаку? зам?сть м’яса ? борщу.

В четверт?м скупердя? й марнотрати,
спокутують тяжк? сво? гр?хи,
майно ? честь що встигли все програти,
що множили сво? й чуж? борги.

Назустр?ч котять величезн? глиби,
стикаються ? пхають знову й знов…
Терзаються як жад?бн? тим штибом,
сл?дку? Плутос зг?дно настанов.

В Стиг?йському болот? зл? й л?нив?
змагаються запекло у борн?
п?д Флег??вим наглядом км?тливим,
але в багн? – то ще не у вогн?.

Бо п’яте коло – лише середина
для гр?шних душ з? вс?х випробувань.
Кого й за що розплати жде дубина –
перейдемо до ?нших спов?дань.

У шост?м кол? ниц? лжепророки,
служител? брехлив? вс?х церков.
В?дплатою за нелюдськ? пороки –
могильн? печ?, краще в?д оков.

Зм??волос? Фур?? вартують
пост?йно ?х в розжарених печах,
а крики душ тих в Дит? лише чують,
прокляття в них Господн? на плечах.

У сьом?м кол?, за зловонним ровом,
з?брались вбивц? ? ?валт?вники.
Вогненного дощу поп?д покровом
гуляють полем тат? й босяки.

На жаль, сюди попали самовбивц?
й обдурений ус?м в?домий мавр,
бо заблукали всу? от? в?вц?…
Начальником там – гр?зний М?нотавр.

Дурисв?ти у восьм?м опинилось,
лжесв?дки, лицем?ри, чаклуни…
?х душ? вже нав?чно загубились
у волод?ннях злого сатани.

Тут звабники пливуть ? сутенери
у озер? ?з калу й нечистот.
Пов?? томн? з ликами Венери
п?рнають у фекал?й ешафот.

Киплять попи у чанах з? смолою,
частують ?х чорти по голов?.
Висить хабарник в тернях п?д скалою,
у власн?й захлинаючись кров?.

Гадалками й майстринями феншуя
заповнений увесь той ?пантеон“
? вс?х, корисних, без жалю кату? –
шахрай, брехун великий, Герион.

Дев’яте коло, яблучко м?шен?,
то пекла самий-самий еп?центр.
Там прямо з троном вмерзнув на арен?
його володар – хижий Люцифер.

Для зрадник?в припас в?н в?чний холод,
щоб ?хн? душ? зберегти гнил?,
не опустився поки Божий молот
? не розн?с ?х в друзки по ?мл?.

Тут Юда з Кас??м ? Брутом геть заклякли,
тут М?чений ?з Кобою сидять,
Морозов Павлик ?з лицем побляклим
? сотн?, тисяч? таких же юденят…

Антей варту? ?х ?з Еф?альтом,
а разом з ними велет Бр?арей.
Зак?нчив я сво? панно з? смальти.
Як не крути, а кожен ?з них гей…

Щоденно нам це пам’ятати варто,
щоноч? нав?ть, ? на майбуття –
?Божественну комед?ю“ в?д Данте,
трагед?ю п?д назвою ?Життя“.

с?чень 2018