Лiтопис синього неба

?Чому ми не б?л? птахи
над п?нними брижами моря?
Ще метеор не згас,
а нас вже полонить туга...?
(В?льям Батлер ?йтс)

Джеральду Ф?тцДжеральду – ?еройду Ярла Мору, VIII графу К?лдер, некоронованому королю ?рланд??. Щиро.

А я вписую л?тери хмар
У л?топис синього неба,
Пишу про лорд?в гонору,
Про граф?в торфовища гиблого
(Гиб?й, писарю, гиб?й!),
Про горобц?в замку зруйнованого
(Цв?р?нькайте, вам то що...)
А я пишу пером крука –
Того самого, що Каханна Ф?ах,
Занурюючи в чорнильницю
?рландського моря:
Тому й слова мо? прозор?,
По синьому писан?,
Н?хто ?х не прочита?
Кр?м птах?в легких як в?тер,
? то лише лебед?в – тих самих –
Золотим ланцюжком поневолених,
Яких шукав Мак Л?р, але марно,
Бо все в наших л?тописах
Намарне,
Нав?ть якщо вони писан?
Не на синьому неб?,
А на шк?р? коров? б?ло?.
А Сонце червонобоке, як ? ран?ше, пада?
У прозор?сть г?ркосолону –
До лускатих ср?бляник?в –
Холоднокровних мовчальник?в,
А день, як завше, гасне –
Кельтськ? бо сут?нки,
А брук?вка з наших надгробк?в мощена,
А кр?м ру?н н?чого й класти до торби Часу –
Старця сивобородого
(Йому в торбу, а Земл? в скриню),
Добре хоч вона не прозора,
Як би то нам по к?стках ходилося-стукалося
Чи то танцювалося...