Амрiта-Сансара-Стодола

?рландський в?ск?,
кардамон ? кава.
Вино червоне,
м?дь твого волосся.
М'як? вуста, ласкава посм?шка.
Колосся жита у сяйв? м?сячн?м ср?блиться.
Затерт? тр?шечки пастеллю лиця видн?ються.
То ми на пол? колоски збира?м
пом?ж стерн? разом з? ср?блом неба.

А за якусь часину його влива?м в каву та вино...
Амр?та в сум?ш? виходить.
Вона для того, щоби нас з?гр?ти,
метелик?в барвистих
та ра?м знову поманити
у подорож далеку...

У лялечку метелик заховався.
У Вир?й полет?ли птиц?.
А пот?м знову:
житт?в, св?т?в безм?р;
коловороття дол?.
Народження, змужн?ння.
Та знову герць, меч?, а пот?м "мир вам"...
? знов вино, снопи ? ми в стодол?...