Усе - навiки?

Сп?в, народжений звучанням сл?в: але тут, либонь, усе н?м????


нав?к приставши до свого життя,
його я краю, до грудей приклавши...
так нар?зають хл?б, ус?х з?бравши,
? роздають ?зпоконв?к буття! —
я по живому краю, тулю чи об?ймаю, тебе, мо? життя...

нав?к приставши до земл? й з?рок,
до хмар у неб? та самого неба...
я й не живу, як — вида?ться, — треба;
крила майструю ?з одних думок! —
а сонце наробля? в них д?рок...

нав?к приставши сво?х в?дчутт?в
? ?нту?ц?й, щирих, мов молитви...
мандрую я у посп?ху гонитви:
у пошуц? то Сенс?в, то Бог?в! —
до ?хн?х Оберег?в-Берег?в...

я ? як в?тер, я ?ду мов дощ:
що завжди — летом! — досягають краю...
та гаю час, й останн? сили гаю;
а шлях усе не весь, ? все не час для прощ! —
? вже не йде, бо пада? на землю, дощ...

без маяття, без вороття!
без маячн? про майбуття!!
на повн?й швидкост? життя!!!
гризу сухий окрайчик власного знаття —
чекаю на св?й "до-ощ", — майну за ним ? я???