Вiн кинув - цiлую

В?н кинув ?ц?лую?,
немов на см?ття пап?рець.
?Хоча б не хитру??, –
подумала насамк?нець.

Вона в?дчувала:
завершиться все саме так.
Хоч знала – кохала:
любов позабула на смак.

А слово останн?
не ма? г?рко? ваги...
Ж?ноче кохання:
ж?нкам – ? г?рке – до снаги...

Метки:
Предыдущий: Крiзь прийняття поточного моменту
Следующий: Усе - навiки?