Стежечка

Стежечка, стежечка в'?ться, як зм??чка,
? до ставочка веде.
Швидко б?жить нею юна Гаф??чка,
Серце аж рветься з грудей.
В?н не коха? – ? жити не хочеться.
Де в?дшукати розмай?
Верби стоять над ставочком, шепочуться,
Що тим стосункам вже край.
Тиха вода, наче оч? коханого,
Може, п?рнути у них?
Душу сховати ?з рваною раною
В?д тих пл?ткарок ус?х.
Ось вже готова стрибнути Гаф??чка,
Крок ще. Водичка блищить.
Раптом почула, що десь серед г?ллячка
Хтось наче тихо пищить.
Н?би розбуджена звуками дивними,
Швидко п?шла навмання,
Та у кущах, що здалися чар?вними
Б?ле знайшла цуценя.
Як намистиночки, т? оченяточки,
В душу дивились вони.
Песик-хмаринка без жодно? цяточки,
Як подарунок весни.

Стежечка, стежечка в'?ться, мов зм??чка,
? в?д ставочка веде.
Швидко б?жить у л?карню Гаф??чка,
Серце аж рветься з грудей.
Ось ? веткл?н?ка вже в?дчиня?ться.
Можна ?ти на прийом.
Ветеринар молодий посм?ха?ться:
– Добре все. Не перелом.
Песик здоровенький, трохи наляканий.
Буде чудово усе!
Треба рад?ти ? год? вже плакати.
В?тер хай сум унесе.

Стежечка, стежечка в'?ться, як зм??чка,
? до ставочка веде.
Часто гуля? там наша Гаф??чка.
?з чолов?ком ?де.
Ветеринар в?н. Дружин? всм?ха?ться.
З ними ? песик той б?лий.
Не цуценя вже. П?др?с добре, гра?ться.
День зустр?ча? щасливий.
17.10.2021

Фото: foto-planeta.com / Lana