Ранiше я дощу не полюбляла...

Ран?ше я дощу не полюбляла
? пересиджувала зливу вдалин?
То я ?ще тод? не знала
Як серце може плакати в мен?

Ран?ше я дощу не розум?ла
Ховаючись в?д нього в ковдрах сна
То я ?ще н?коли не кохала
То необ?знана була, була дурна

Бо дощ – це ти, це благодать ?з неба
? капель дотик по плечах...
В н?м н?би збудлива потреба
В тоб?, в долонях ? в очах

Бо т?льки так до мене зав?та?ш
Ми ще удвох лиш в спогадах дощу
Я знаю, ти про мене забува?ш
Та в зливу я тоб? усе прощу

Ран?ше я дощу не полюбляла
? пересиджувала зливу вдалин?
То я ?ще тод? не знала
Як можна сумувати по тоб?

2012

Метки:
Предыдущий: Елате с цвете в моя дом
Следующий: Когато мама ме прегръща