Усе мина



В розгн?вану холодом ос?нь
торкнулися листя в?три,
гр?х зрадництва прощення просить
в стражданн? сп?вучих дощ?в.

До скону з?знання шепоче
? тулиться листя земл?,
нестримно до болю пророчий
в коханн? невпинн?м сво?м.

Пройде неспод?ваний холод
настануть омр?ян? дн?,
мине ? на серц? тривога
в чеканн? сво?? весни…

Метки:
Предыдущий: reflection
Следующий: Давай не будзем