Друзям

Нема? в мене в?рних друз?в,
Лиш купка ницих боягуз?в.
Коли я падав, н?, не п?д?ймали,
А т?льки б?гли геть, ? щось соб? кричали.

Хот?ли допомоги – я час для них знаходив,
? руку подавав, ? мимо не проходив.
Коли ?м боляче було ? г?рко на душ?,
Я поряд був, ? говорив: ?Живи!?.

Але зараз – я й сам стою,
У глибокого провалля на краю,
Та мо? серце вас не спогляда?,
Помру, а з вас н?хто й не зарида?.

? на могил? на одн?й,
Стояти лиш душ? мо?й.
Не видно сл?з, не чути сл?в,
А я ж так щиро вас любив.

? дружбу сильно ц?нував,
См?явся з вами, ? ридав.
То може нав?ть добре, що п?шли,
Бо друзями – ви не були...