Подорож

Пливу човном прозорим мов з? скла
життя р?кою вже з десяток л?т.
В?д сонця доста я з?брав тепла,
знаходив часто папорот? цв?т…

По берегах – ст?ною окуга,
туман долину густо огорнув.
Давно затихли жайвори в лугах
? в?тер прохолодою дихнув…

Вода пару? н?би молоко,
в пов?тр? запах полину висить.
На берез? статечний д?д Сашко
?з вудкою задумливо сидить.

Заплющу оч? – ранок у рос?,
б?жу босон?ж вдаль по споришу.
В?д захвату тону у т?й крас?,
надихатися юн?стю сп?шу.

Нав?яне, в картину що сплелось,
як ковдра той туман густий накрив.
Минуло п?встол?ття, пронеслось,
та вида?ться, н?бито й не жив…

Зда?ться, все не г?рше за людей,
але комфорту мало на душ?.
Залишу п?сля себе що? Д?тей
ще роздуми, байки, п?сн?, в?рш?…

Вони весь час лунають в голов?,
як у д?бров? п?сня солов’я,
? раптом розум?ю, се-ля-в?,
що д?д Сашко насправд? – то вже я…

29.01.2018

Метки:
Предыдущий: Dream
Следующий: 353. Наташц