Перила

Дощ ц?лу? тонк? перила
Кожна крапля--як гострий н?ж
Ти сто?ш--невблаганно мила
Невблаганно чужа сто?ш.

? хот?лось би,щоб з тобою
В цю годину я бути м?г
Бо вже стала душа рабою
Бурштинових очей тво?х.

? так сумно,так г?рко-г?рко
Що не знаю я з ким ти,де--
Моя крих?тна,н?жна з?рко
Д?вчинятко мо? руде

Тихо мокнуть тонк? перила
Синя злива--як сталь ножа
Ти сто?ш--невблаганно мила
? в?д цього ще б?льш чужа.

Метки:
Предыдущий: Дети войны
Следующий: А не цыферблат