Арiадна

Такий, як ти, рабом не буде.
Така, як я, тоб? не пара.
Хоч порятунок тв?й, не згуба,
я – сон-трава поблизу дуба:
трав? не вирости п?д хмари.
Тож не спиню. Тоб? – дорога,
звитяга, пекло зло? битви.
Мен? – неприспан? тривоги,
та шепот?ти до знемоги
нап?взабуто? молитви
слова. ? дн? на нитку суму
нанизувати, як намисто,
самотн?й бути серед тлуму.
Сн?гами зам?та? Суми...
Колись повернешся у м?сто
свого дитинства. Не до мене.
До мене – це занадто складно.
? буде юна наречена,
? дв? обручки золочен?.
Я в лаб?ринт? – Ар?адна.
Була...