Приреченi На Перемогу
Св?тлинку (це вона ? фото) заздалег?дь зм?нюю, бо — БУДЬМО ? В ЮНИХ!
А мене вчили, що окупантська мова н?мецька; а вона — вже в двадцять четверте, — бач яка??
Безка?новому та без?удиному Люду, Товариству, Сусп?льству... Б?гме, Ви будете вимушен? буть: БУДЬМО!!!
...?, направду, зА що ?:
ненавид?ти нас, браття?
що палА в душ? багаття:
й житт?дайний жар да?!
що з цих душ повн?? небо:
й гонять, кров-в-любов, серцЯ??
ще в письм? картина ця,
нема рамочки; й не треба!!
пЕкло в колот, ан? руш:
все вороже й п?двороже???
мОрок втужиться як може...
ТА ТРИМАЙМОСЯ ЖЕ ДУШ!!!
Рос?йськорозум?ючим, за зм?стом наближено:
...и, вправду, есть за что
ненавидеть нас, братОве?
что пылает в душе огнь:
и творит животворящий жар!
что полнится этими душами небо:
и сердцА перегоняют кровь в любовь??
ещё в работе эта картина,
и нет рамочки; и не нужно!!
в аду смятение: ни с места;
всё враждебное и подколдует???
мрак натужится как сможет...
НО НАМ ДЕРЖАТЬСЯ СВОИХ ДУШ!!!
Ся замальовка мала честь бути модерованою й ос?бно, й вкуп? зо сайтом; як ? "Я утверждаюсь", що ? Павла Тичини:
Я ?сть народ, якого Правди сила
н?ким звойована ще не була.
Яка б?да мене, яка чума косила! —
а сила знову розцв?ла.
Щоб жить — н? в кого права не питаюсь.
Щоб жить — я вс? кайдани роз?рву.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.
Тевтон??! Мене ти пожирала,
як в?шала мо?х дочок, син?в
? як зал?зо, хл?б та вуг?ль крала…
О, як тв?й дух осатан?в!
Ти думала — тобою весь з'?даюсь? —
та, подавившись, пада?ш в траву…
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.
Я ?сть народ, якого Правди сила
н?ким звойована ще не була.
Яка б?да мене, яка чума косила! —
а сила знову розцв?ла.
Сини мо?, червон? укра?нц?,
я буду вас за подвиг прославлять,—
?д?ть батькам на допомогу й ж?нц?,
д?тей сп?ш?те визволять!
На укра?нських нивах, на рос?йських,
на б?лоруських — я прошу, молю! —
вбивайте ворог?в, злодюг злод?йських,
вбивайте без жалю!
Нехай ще в ранах я — я не стидаюсь,
гляджу ?х, мов пшеницю ярову.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.
?з ран — нове життя заколоситься,
що з нього св?т весь буде подивлять,
яка земля! яке зерно! росиця! —
Ну як же не с?ять?
? я с?яю, крильми розгортаюсь,
сво?х орл?в скликаю, кличу, зву…
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.
Ще буде: неба чисто? блакит?,
добробут в нас п?дн?меться, як ртуть,
заблискотять косарки в жит?,
заводи загудуть…
? я життям багатим розсв?таюсь,
пущу над сонцем хмарку, як брову…
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.
Я ?сть народ, якого Правди сила
н?ким звойована ще не була.
Яка б?да мене, яка чума косила! —
а сила знову розцв?ла.
Фашистська гидь, тремти! Я розвертаюсь!
Тоб? ж кладу я дошку гробову.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.
1943 р. 16 вересня.
Кремл?вська л?карня.
Джерело: www.ukrlib.km.ru.
Й не в?дд?лити Василеве-Симоненкове:
Народ м?й ?! Народ м?й завжди буде!
Н?хто не перекреслить м?й народ!
Пощезнуть вс? перевертн? й приблуди
? орди завойовник?в-заброд!
Ви, байстрюки кат?в осатан?лих,
Не забувайте, виродки, н?де:
Народ м?й ?! В його волячих жилах
Козацька кров клекоче ? гуде!
1962
___________________________________________________
Попри частину не видимих (а мо? Дяка й "Будьмо" ус?м завше св?ж?!) ? в?дсутн?сть ближчих в час?, —
з в?дгук?в на ?Приреченi На Перемогу? (Юрий Зозуля):
Божо? Вам благодат?, Юр?й! Дякую Вам за високу поез?ю.
Александр Ивченко 03.02.2017
Ова! Сильн? слова та гарний в?рш! Дякую за при?мн? хвилини!
Александр Владимирович Кошелев 16.12.2016
Як сп?ва?ться у п?сн?:
"Нас бьют - мы летаем!"
Ц?каво пишете - подоба?ться.
Перемоги нам над злом!
Мирослава Стулькивская 07.12.2016
Дякую з повагою за добротний тв?р, звучить, як натхнення.
Деяк? в?рш? чомусь не в?дображуються, мабуть, на Ваш?й стор?нц? чергу? якийсь стукачик)))
Настасья Янова 15.06.2016
Рускоязычная, знающая мову, любящая всем сердцем свою (нашу) Украину.
Будьмо!
З повагою.
Светлана Незабудкина 13.03.2016
Як уб’ють, то не хавайте мене на кладовищ?,
бо зрадив я себе, людей ? Бога.
Не вез?ть мене до морга, десь у канав? чи на болот?,
щоб без хреста та й на самот?,
бо не таким прощення на том ? сьом св?т?,
нема душам таким спас?ння та так?й сволот?,
як доб’ють мене в?йськов? люди,
що в облоз? держать нас повсюди,
то т?ло мо? не хавайте, псам та воронням в?ддайте,
череп м?й д?рявий прикопайте на гн?здо для миш?.
Кров людська – не водиця, л’?ться, л’?ться, нема краю,
я ж не знав, що живий, а вже вмираю.
Що я нако?в, ? т?ло, ? душу свою занапастив,
ренегатам за грош? продав,
занапастився, побитий правдою та гн?вом,
на самот? лежу та стогну,
бо боляче мен?, як дерево сохну,
небо ще бачу ? щось там чую,
я дуже жал?ю, що скоро сканаю,
я ж не кохав н?кого ? вже не покохаю,
життя прожив ? н?чого не знаю,
п?зно задумався, де та правда на св?т?,
а вона вся ж в запов?т?.
Може я покарав себе сам,
що п?шов туди, де править хам.
дякую ВАМ щиро
Сергей Ткач 22 02.12.2015
Сподобалось
основному твору)
Лидия Ковтун 15.12.2015
А мене вчили, що окупантська мова н?мецька; а вона — вже в двадцять четверте, — бач яка??
Безка?новому та без?удиному Люду, Товариству, Сусп?льству... Б?гме, Ви будете вимушен? буть: БУДЬМО!!!
...?, направду, зА що ?:
ненавид?ти нас, браття?
що палА в душ? багаття:
й житт?дайний жар да?!
що з цих душ повн?? небо:
й гонять, кров-в-любов, серцЯ??
ще в письм? картина ця,
нема рамочки; й не треба!!
пЕкло в колот, ан? руш:
все вороже й п?двороже???
мОрок втужиться як може...
ТА ТРИМАЙМОСЯ ЖЕ ДУШ!!!
Рос?йськорозум?ючим, за зм?стом наближено:
...и, вправду, есть за что
ненавидеть нас, братОве?
что пылает в душе огнь:
и творит животворящий жар!
что полнится этими душами небо:
и сердцА перегоняют кровь в любовь??
ещё в работе эта картина,
и нет рамочки; и не нужно!!
в аду смятение: ни с места;
всё враждебное и подколдует???
мрак натужится как сможет...
НО НАМ ДЕРЖАТЬСЯ СВОИХ ДУШ!!!
Ся замальовка мала честь бути модерованою й ос?бно, й вкуп? зо сайтом; як ? "Я утверждаюсь", що ? Павла Тичини:
Я ?сть народ, якого Правди сила
н?ким звойована ще не була.
Яка б?да мене, яка чума косила! —
а сила знову розцв?ла.
Щоб жить — н? в кого права не питаюсь.
Щоб жить — я вс? кайдани роз?рву.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.
Тевтон??! Мене ти пожирала,
як в?шала мо?х дочок, син?в
? як зал?зо, хл?б та вуг?ль крала…
О, як тв?й дух осатан?в!
Ти думала — тобою весь з'?даюсь? —
та, подавившись, пада?ш в траву…
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.
Я ?сть народ, якого Правди сила
н?ким звойована ще не була.
Яка б?да мене, яка чума косила! —
а сила знову розцв?ла.
Сини мо?, червон? укра?нц?,
я буду вас за подвиг прославлять,—
?д?ть батькам на допомогу й ж?нц?,
д?тей сп?ш?те визволять!
На укра?нських нивах, на рос?йських,
на б?лоруських — я прошу, молю! —
вбивайте ворог?в, злодюг злод?йських,
вбивайте без жалю!
Нехай ще в ранах я — я не стидаюсь,
гляджу ?х, мов пшеницю ярову.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.
?з ран — нове життя заколоситься,
що з нього св?т весь буде подивлять,
яка земля! яке зерно! росиця! —
Ну як же не с?ять?
? я с?яю, крильми розгортаюсь,
сво?х орл?в скликаю, кличу, зву…
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.
Ще буде: неба чисто? блакит?,
добробут в нас п?дн?меться, як ртуть,
заблискотять косарки в жит?,
заводи загудуть…
? я життям багатим розсв?таюсь,
пущу над сонцем хмарку, як брову…
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.
Я ?сть народ, якого Правди сила
н?ким звойована ще не була.
Яка б?да мене, яка чума косила! —
а сила знову розцв?ла.
Фашистська гидь, тремти! Я розвертаюсь!
Тоб? ж кладу я дошку гробову.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.
1943 р. 16 вересня.
Кремл?вська л?карня.
Джерело: www.ukrlib.km.ru.
Й не в?дд?лити Василеве-Симоненкове:
Народ м?й ?! Народ м?й завжди буде!
Н?хто не перекреслить м?й народ!
Пощезнуть вс? перевертн? й приблуди
? орди завойовник?в-заброд!
Ви, байстрюки кат?в осатан?лих,
Не забувайте, виродки, н?де:
Народ м?й ?! В його волячих жилах
Козацька кров клекоче ? гуде!
1962
___________________________________________________
Попри частину не видимих (а мо? Дяка й "Будьмо" ус?м завше св?ж?!) ? в?дсутн?сть ближчих в час?, —
з в?дгук?в на ?Приреченi На Перемогу? (Юрий Зозуля):
Божо? Вам благодат?, Юр?й! Дякую Вам за високу поез?ю.
Александр Ивченко 03.02.2017
Ова! Сильн? слова та гарний в?рш! Дякую за при?мн? хвилини!
Александр Владимирович Кошелев 16.12.2016
Як сп?ва?ться у п?сн?:
"Нас бьют - мы летаем!"
Ц?каво пишете - подоба?ться.
Перемоги нам над злом!
Мирослава Стулькивская 07.12.2016
Дякую з повагою за добротний тв?р, звучить, як натхнення.
Деяк? в?рш? чомусь не в?дображуються, мабуть, на Ваш?й стор?нц? чергу? якийсь стукачик)))
Настасья Янова 15.06.2016
Рускоязычная, знающая мову, любящая всем сердцем свою (нашу) Украину.
Будьмо!
З повагою.
Светлана Незабудкина 13.03.2016
Як уб’ють, то не хавайте мене на кладовищ?,
бо зрадив я себе, людей ? Бога.
Не вез?ть мене до морга, десь у канав? чи на болот?,
щоб без хреста та й на самот?,
бо не таким прощення на том ? сьом св?т?,
нема душам таким спас?ння та так?й сволот?,
як доб’ють мене в?йськов? люди,
що в облоз? держать нас повсюди,
то т?ло мо? не хавайте, псам та воронням в?ддайте,
череп м?й д?рявий прикопайте на гн?здо для миш?.
Кров людська – не водиця, л’?ться, л’?ться, нема краю,
я ж не знав, що живий, а вже вмираю.
Що я нако?в, ? т?ло, ? душу свою занапастив,
ренегатам за грош? продав,
занапастився, побитий правдою та гн?вом,
на самот? лежу та стогну,
бо боляче мен?, як дерево сохну,
небо ще бачу ? щось там чую,
я дуже жал?ю, що скоро сканаю,
я ж не кохав н?кого ? вже не покохаю,
життя прожив ? н?чого не знаю,
п?зно задумався, де та правда на св?т?,
а вона вся ж в запов?т?.
Може я покарав себе сам,
що п?шов туди, де править хам.
дякую ВАМ щиро
Сергей Ткач 22 02.12.2015
Сподобалось
основному твору)
Лидия Ковтун 15.12.2015
Метки:
