Гiрка правда...

У повсякденному житт? ,
Проблем багато так бува?…
? зв?дус?ль: ? Часи скрутн?..?
Байдуж?сть,черств?сть нас вбива?…

Дивлюсь на хворих ? старих
? г?ркота зтиска? серце:
?Хто потурбу?ться про них?
Хто дасть ?м змогу г?дно вмерти??

В л?карнях клятву Г?ппократа,
Забули вже ус? давно…
Всьому м?рило - плата клята ,
Що смертю стука? в в?кно.

Нема? святост? у людях,
Н? милосердя – лише гр?х…
Що кожен день у с?рих буднях,
Лягають тягарем на вс?х.

Черств?, байдуж?, знахабн?л?
? душ? кам’ян? у тих,
Що все рахують - правда в сил?,
Серед безкарност? ? вт?х.

Дивлюсь на це – пробач ?м, Боже,
Пошли прозр?ння, розум дай,
Бо зц?литись, нажаль, не зможе,
Бо тут соб? буду? рай…

В палат? тихо помирали
Мале дитя, старий д?дусь…
Бо ?х, пов?р, не рятували…
На можновладц?в озирнусь…

? плюну мовчки в?д знев?ри
В портрет ГАРАНТА наших прав,
ОТИМ УС?М - НЕМА? В?РИ
?х сам Господь давно прокляв.

Позаду залишалось м?сто,
Дорога, роздуми, слова…
? на душ? чомусь не вт?шно,
Бо правда ця така г?рка…

?гор Волощук Укра?на 2013